Гуморист «Сердитий Добриня» Іван Науменко присвятив життя «Реабілітованим історією
Іван Якимович Науменко – наш колега, журналіст, письменник, член Національної Спілки журналістів України, випускник Дніпропетровського державного університету, понад тридцять років працював у редакції нашої газети «Запорізька правда». Перші гумористичні твори публікував у альманасі «Вогні Придніпров’я», журналі «Перець», збірнику «Літературне Запоріжжя» та інших авторитетних у той час виданнях. Автор збірок оповідань «Новели Світлого Долу», публіцистично-історичних нарисів і статей «Важкий час правди», гумористичних і сатиричних віршів «Сміховини сердитого Добрині». Дійсний член Міжнародної асоціації гумористів і сатириків «Весела Січ» (козацьке прізвище – «Добриня»). Дипломант Всеукраїнського конкурсу на кращу байку «Байка – 2001». З моменту заснування і до останніх днів працював в науково-редакційному підрозділі Запорізької облдержадміністрації «Реабілітовані історією».
Щойно його рідні, друзі , колеги вшанували його світлу пам’ять з нагоди 87-ої річниці з дня народження. Він народився 11 березня 1932року у с. Світла Долина Новомиколаївського р-ну Запорізької області.
Доречно з нагоди дня народження непересічного гумориста буде згадати витяг із передмови Петра Ребра, колишнього кошового «Веселої Січі» до збірки Івана Науменка «Сміховини сердитого Добрині» (1998):
«Добриня — це козацьке прізвисько, яке дали Іванові Науменку колеги з асоціації гумористів і сатириків «Весела Січ»: дуже воно пасує до нього — доброго, чемного, інтелігентного і, до речі, усміхненого. Мимоволі подумаєш: і чого б йому усміхатися? Що у нього богатирське здоров’я, як у билинного героя, чи пенсія, як у нардепа, чи на душі коти не «шкребуть», коли він бачить, що діється довкола…
Така вже вдача у Добрині! Але він може бути й сердитим, як і герої цілого ряду гуморесок з цієї «скрині»,яку він відчинив для людей. Мовляв, налітайте, читайте та смійтеся — мені не шкода! Тут і гострі фейлетони, і дотепні байки, і смішні гуморески, і веселі співомовки.
Загалом же, Іван Науменко — журналіст з сорокарічним стажем. Народився він на хуторі Світла Долина Новомиколаївського району Запорізької області в сім’ї колгоспників. Після закінчення Дніпропетровського університету все життя працює в пресі. Якби зібрати його нариси, репортажі, статті і дописи, опубліковані тільки в газеті «Запорізька правда», вийшов би хіба такий багатотомник. А втім у доробку Івана Науменка є й ліричні поезії, і оповідання, і пісні, і повісті…
Але насамперед, звичайно, він — гуморист-сатирик. За складом характеру, за особливостями таланту, нарешті, за українським духом. Веселі козацькі гени в його крові, вочевидь, найдужчі. Недарма Добриня-Науменко переконаний:
Доти житиме людина,
доки усмішка жива!
Саме цією усмішкою проміниться збірка «Сміховини сердитого Добрині». Багаті життєві спостереження (а І. Науменко ніколи не був у житті стороннім спостерігачем) переплавлені в гумористичному тиглі, вилились у неабиякої цінності художні твори. Згадаймо хоча б «Понюхали…», або «Оду гривні», або «Хрінове діло». Одне слово, в «скрині» всяк знайде гостинця на свій смак».
Іван Науменко залишив по собі визначну літературну спадщину. В тому числі і такі важливі твори , як «Розправа: ?Сталіна над керівниками Оріхів р-ну в 1932р.]» // Повернені імена.- К., 1998.
Він присвятив своє життя шляхетній справі реабілітації безневинно засуджених і катованих репресивною державною машиною радянських часів.
Відійшов у вічність 24 жовтня 2008 року. Його видатний внесок у становлення газети «Запорізька правда» шанують прийдешні покоління творчих працівників нашої редакції. А хранителькою світлої пам’яті про цю видатну творчу особистість є його донька- лікар-кардіолог за фахом Наталя Іванівна.