Відповідно до абзацу другого підпункту 141.4.9 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України суми податку на прибуток, отриманий з іноземних джерел, що сплачені суб’єктами господарювання за кордоном, зараховуються під час сплати ними податку в Україні. При цьому зарахуванню підлягає сума податку, розрахована за правилами, встановленими розділу ІІІ ПКУ.
Розмір зарахованих сум податку з іноземних джерел протягом податкового (звітного) періоду не може перевищувати суми податку, що підлягає сплаті в Україні таким платником податку протягом такого періоду.
При цьому, зарахування сплачених за митним кордоном України сум податку здійснюється за умови подання письмового підтвердження контролюючого органу іншої держави щодо факту сплати такого податку та за наявності чинного міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування доходів.
Для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України (пункт 13.5 статті 13 ПКУ).
В Податковій декларації з податку на прибуток підприємств, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (далі – Декларація), сума податку на прибуток, отриманий з іноземних джерел, що сплачений суб’єктами господарювання за кордоном, яка зараховується під час сплати ними податку в Україні в розмірі, який не перевищує суми податку, що підлягає сплаті таким платником протягом такого звітного (податкового) періоду, відображається у рядку 16.1 додатка ЗП до Декларації.
Таким чином, сума податку з прибутку, отриманого з іноземних джерел та сплаченого протягом звітного року за кордоном таким платником, не може перевищувати суму податкового зобов’язання з податку на прибуток, що підлягає сплаті в Україні за такий звітний рік.
При цьому сума перевищення податку, сплаченого за кордоном, над сумою податкового зобов’язання за такий звітний період не враховується у зменшення податкових зобов’язань з цього податку у наступних звітних періодах.
Таке зарахування здійснюється за умови, що платником податку при визначенні об’єкта оподаткування дотримано вимоги статті 13 ПКУ щодо порядку врахування доходів і витрат при визначенні об’єкта оподаткування.
Отже, платник податку у звітному податковому періоді не має права на зменшення нарахованої суму податку на прибуток, якщо довідка, що надається ним до контролюючого органу, підтверджує сплату податку за межами України у попередньому звітному періоді.
Порядок внесення змін до податкової звітності встановлений статтею 50 ПКУ.
Так, відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПКУ, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
