За стандартами НАТО. Нова база ВМФ у Бердянську захистить від системних загроз з боку Росії для вільного судноплавства у Азовському морі
У курортному містечку на морському узбережжі у Запорізькій області продовжують за стандартами НАТО облаштовувати військову базу для ефективної протидії спробам РФ окупувати Азовське море і створити системні загрози для судноплавства.
Бази ВМФ за станартами НАТО облаштовують в Україні
Міністр оборони України Олексій Рєзніков, який у суботу, 13 листопада, відвідав Бердянськ з робочим візитом і інспектував майданчик бази, дав доручення прискорити її створення. Його супроводжував Головнокомандувач Збройних Сил України генерал-лейтенант Валерій Залужний.
За інформацією пресслужби Міноборони, голова оборонного відомства та головнокомандувач ЗС України ознайомилися з ходом будівництва військово-морської бази «Схід», гідротехнічних споруд біля причальної стінки та майбутньої казарми для військовослужбовців окремого батальйону морської піхоти. Під час ознайомлення з перебігом робіт Олексій Рєзніков зазначив, що після окупації Криму та окремих районів Донбасу та Луганської області Росія намагається де-факто окупувати й Азовське море. Що, за словами Міністра оборони, вже створило системні загрози для судноплавства. «Ми постійно звертаємо на це увагу. Посилення наших можливостей в Азовському морі та розвиток Військово-Морських Сил загалом є одним із пріоритетів. І ми залучатимемо не лише державні кошти, це буде одним із завдань військової дипломатії для посилення взаємодії з партнерами. Після закінчення поїздки ми проведемо детальний аналіз поточної ситуації. Буде дано відповідні доручення, щоб прискорити будівництво бази ВМС у Бердянську», — додав Олексій Резніков.
В ході доповіді міністру та головнокомандувачу командувач Військово-Морських Сил ЗС України контр-адмірал Олексій Неєжпапа повідомив, що на баланс Міноборони буде передано ділянку в 3,04 га, де буде розміщено командування бази, два дивізіони кораблів, а саме: дивізіон малих броньованих арт-катерів та патрульних катерів типу Mark VI та дивізіон суден забезпечення. Також тут дислокуватимуться радіотехнічний підрозділ та підрозділ боротьби з диверсійними засобами, сили забезпечення. Цього року вже виділено земельну ділянку 1,4 га, де зводиться казармовий комплекс для 200 військовослужбовців окремого батальйону морської піхоти. Передбачено будівництво медичного пункту, спортивного комплексу та гуртожитку для сімей військовослужбовців.
За словами Олексія Резнікова, розвиток військово-морських навичок завдяки посиленню бойових можливостей Військово-Морських Сил є важливим завданням вищого військово-політичного керівництва. Йдеться про посилення флоту новими кораблями та катерами, які виконуватимуть завдання щодо захисту національних інтересів України. «Для цього ми плідно працюємо із західними партнерами, зокрема з нашим стратегічним союзником — США. Наразі два катери типу Island морським шляхом здійснюють перехід до України. Два інших катери Island вже виконують завдання у складі національного флоту. Слід зазначити наше співробітництво і зі стратегічним партнером у Чорному морі, Туреччиною. Нещодавно на озброєння ВМС надійшов перший безпілотний комплекс Bayraktar, а на турецькій верфі розпочалося будівництво корпусу головного корвету типу ADA для потреб нашого флоту. Вкрай актуальним я вважаю, що сьогодні на озброєнні ВМС України знаходиться протикорабельний комплекс «Нептун». Від себе особисто зроблю все, що від мене залежить, щоб у найближчій перспективі комплекс заступив на бойове чергування для захисту південних рубежів», — заявив Міністр оборони України.
Нагадаємо, що пункт базування дивізіону Морської охорони Маріупольського загону, збудований за стандартами НАТО в рамках реалізації міжнародного проєкту розбудови потенціалу морської прикордонної безпеки відкрили у Бердянську13 серпня.
Реалізація всього проєкту включала будівництво та облаштування в Бердянську та Маріуполі місць для дислокації підрозділів Морської охорони. Загальна вартість — 4 млн доларів США. У проєкті використано модульний принцип, що дозволяє розгортати пункт базування на нових позиціях, де це буде необхідно.
Крім модульних містечок проєктом також передбачені капітальний ремонт гідротехнічних споруд та дноочисні роботи, завдяки чому можна пришвидшити оперативний вихід в море для виконання підрозділами службових завдань.
На офіційне відкриття також прибув радник з морських питань Посольства США в Україні Кевін Кільєр. Він наголосив, що ця подія є дуже важливою.
«Майже три роки тому ми разом розпочали наш шлях для досягнення вашого бачення модернізації Морської Охорони. Ця співпраця включала оновлення ваших приміщень та надання обладнання. Програма з питань експортного контролю та безпеки кордонів (EXBS) витратила у якості технічної допомоги майже 6 млн доларів для досягнення цієї мети. І цю роботу ще не завершено, оскільки розпочався новий етап проєктування Центру технічної підтримки в м. Одеса вартістю $ 12 млн», — зазначив Кевін Кільєр.
Радник повідомив, що передачу човнів вартістю майже $ 12 млн розпочнуть з наступного року. Окрім човнів також передбачається надання спорядження для дайвінгу та правоохоронної діяльності.
Будівництво сучасного військового містечка відбувалося в рамках реалізації міжнародного проєкту розбудови потенціалу морської прикордонної безпеки Програми з питань експортного контролю та безпеки кордонів (EXBS) під егідою Бюро Держдепартаменту США у справах міжнародної безпеки та нерозповсюдження.
Дивізіон морської охорони з місцем дислокації в Бердянську виконує завдання з охорони державного кордону в Азовському морі, а саме в Бердянському, Приазовському та Геничеському районах.
Облаштування і ведення у дію нової бази потребує роз’яснення низки запитань, що виникають у зв’язку з цим. Ми запропонували прокоментувати їх українським експертам:
Маріанна Фахурдінова, аналітикиня центру «Нова Європа»
Павло Лакійчук, керівник програм безпеки в Центрі глобальних досліджень «Стратегія ХХІ», член Координаційної ради Громадська Ліга Україна – НАТО
Андрій Каракуц, голова громадської організації «Центр прикладних досліджень», кандидат історичних наук
Як саме нова військова база в Бердянську відповідає стандартам НАТО? Чим допомагає стримувати провокації РФ і реагувати на них, коли вони виникатимуть?
Маріанна Фахурдінова:
Щоб армії держав-членів та партнерів Альянсу могли швидше та ефективніше взаємодіяти під час спільних операцій або навчань, вони приводять різні військові параметри (види озброєння, способи ведення війни тощо) до одного стандарту, що закріплюється у спеціальних документах Альянсу – STANAGs (NATO Standardization Agreements). Україна добровільно взяла на себе зобов’язання впроваджувати такі стандарти НАТО у своїх збройних силах та станом на сьогодні впровадила близько 20% стандартів Альянсу, що більше або приблизно дорівнює рівню деяких держав-членів НАТО.
Втім, в Україні термін «стандарти НАТО» часто використовують на позначення двох різних понять. З одного боку йдеться про документи з військової стандартизації, з іншого – про найкращі практики та принципи Альянсу. Наприклад, «стандартом НАТО» у нас не зовсім коректно називають норму про те, що міністром оборони має бути цивільна особа, або про те, що держава має бути відданої демократичним принципам. Це є загальноприйнятою практикою в державах-членах НАТО (ба навіть європейських державах в цілому), однак впровадження такої практики не є обов’язковим і не закріплено у жодному офіційному документі.
Коли пишуть, що пункт базування підрозділів Морської охорони в Бердянську відповідає стандартам НАТО, йдеться, найімовірніше, про те, що його було побудовано з урахуванням найкращих принципів та практик створення таких об’єктів у державах-членах Альянсу. Скажімо, певне розташування, оснащення тощо. Втім, про використання певного військового стандарту, закріпленого у відповідному документі, не йдеться.
Павло Лакійчук:
Військово-морська база в Бердянську будується за підтримки фінансової, технічної, консультативної наших партнерів з США і Великобританії. Будується за сучасними воєнними стандартами, які у нас прийнято називати стандартами НАТО. Сучасні причальні конструкції – це зовсім інший рівень обладнання гідротехнічних споруд. Мені довелося спостерігати відновлені «з нуля» після страшного Ізмітського землетрусу 1999 року причали головної військово-морської бази Туреччини Гельджюка. Це небо і земля в порівнянні з тими «стінками», що ми мали в Севастополі. При чому туркам знадобився лише рік на їх будівництво, оснащення і облаштування.
Розбудова нашої бази ВМС включає також днопоглиблювальні роботи, будівництво декількох причалів, хвилелому, адміністративної, житлово-господарчої зон, складів тощо… Після вводу їх в експлуатацію там зможуть базуватись два-три дивізіони катерів/кораблів, в тому числі американські «Айленди» і Mark-VI, протидиверсійні підрозділи, сили забезпечення. ВМБ «Схід» зможе організовувати їх ефективну взаємодію з сухопутним угрупованням морської піхоти і берегової артилерії, які вже діють у складі ОС.
Андрій Каракуц:
Ідеологічна складова стандартів НАТО – людиноцентричність. Тому згідно них в українській армії запроваджуються нові правила і норми, в ому числі, стосовно побутових питань, зокрема, харчування військовослужбовців, а також їх безпосередньої фахової підготовки, зокрема, опанування навичками застосування сучасної зброї, з урахуванням того досвіду, який напрацювали армії країн НАТО. Втім, не тільки ми вчимося у натівських армій. Сьогодні й українська армія здобула свій унікальний досвід ведення війни з армією РФ, якого жодна з армій НАТО не має. Тому вони вчаться у нас.
Про поточну військово-політичну ситуацію в Азовському регіоні
Павло Лакійчук:
Проблема забезпечення безпеки українського Азову постала відразу після утворення незалежної української держави. Україна благодушно вважала, що з боку «закритого» Азовського моря ніхто і ніщо їй не загрожує. Росіяни ж від початку знали, чого вони хочуть, і дотримувались обраної стратегії. Саме через це морський кордон між Україною і Росією в Азовському морі і Керченській протоці залишаються чи не єдиною неделімітованою ділянкою українського кордону – Москва усіма способами і методами затягувала переговори з делімітації Азову, заганяла їх в глухий кут. Тільки у 1997 році Україна в односторонньому порядку визначила власний морський кордон в Азовському морі і протоці, втім Росія його не визнала.
У 2003 році відбулася такзвана «Тузлинська криза» (тоді губернатор Кубані Ткачов начебто «самовільно, без згоди Москви» розпочав будівництво дамби до острова Тузла в Керченській протоці) – стратегічно той, хто володіє цим маленьким острівцем керує Керч-Єнікальським каналом і, відповідно, контролює увесь Азов. Завдяки старанням тодішнього прем’єра Віктора Януковича тоді з Росією була підписана угода про статус Азовського моря, яка визначала його як юридичний новотвір – «внутрішні води двох держав». Це була здача українських інтересів під виглядом «замирення». Результат ми бачимо сьогодні – Росія, спираючись на цей документ, проголошує весь Азов, від берега до берега, власними терводами, поводиться в морі як господарка.
На відміну від Росії, яка активно мілітаризувала Азов ще з 1990-х, Україна 27 років не мала морських військових формувань на Азовському морі. Єдиним збройним формуванням був Керченський загін морської охорони – морський підрозділ Державної прикордонної служби, в Маріуполі від керченського загону базувався окремий морський дивізіон з семи катерів, який переважно займався боротьбою з браконьєрами. У 2014 році морські прикордонники з Керчі, захопленої ворогом, здійснили перехід на своїх катерах в Бердянськ, а згодом в Маріуполь. З того часу там дислокується 23-й загін морської охорони. Задача прикордонників – боротьба з контрабандистами, браконьєрами, порушниками кордону. Для справжньої війни на морі їх плавзасоби не призначені. А росіяни розгорнули на Азові справжню морську блокаду наших портів. Треба було ухвалювати ефективне державне рішення. Таким чином у 2016 році було вирішено створити на північно-західному узбережжі Азовського моря військово-морську базу (ВМБ) Військово-Морських Сил України.
Андрій Каракуц:
Військове протистояння між Україною і Росією на суходолі має своє продовження і на морі. Адже Путін не відкидає плану з’єднати коридором окупований ним Крим і Донбас. Тож окрім збройного протистояння, яке вилилося, нагадаю, у безпосереднє захоплення у 2018 році наших патрульних катерів із застосуванням зброї і утримання у полоні наших моряків, мають місце затримання на подовжений термін і протиправні огляди торгівельних суден, особливо тих, що ходять під українським прапором. Це суттєво негативно впливає на економіку нашої держави
Навіщо нова база?
Андрій Каракуц:
Як таких військових баз в Україні до 2014 року не було. У нас були за радянськими стандартами військові частини. Вони були сформовані за іншими принципами. Але потреба взаємодіяти з силами НАТО вимагає від нас відповідати цим стандартам.
Павло Лакійчук:
База отримала назву «Схід». Спочатку до неї входили окремі підрозділи морської піхоти і берегової артилерії ВМС. Плавучим штабом з’єднання став корабель управління «Донбас», який здійснив перехід з Одеси через Керченську протоку. Згодом розпочалося формування дивізіону артилерійських катерів. Поява наших МБАКів (малих броньованих артилерійських катерів) серйозно вплинула на розстановку сил на Азові. Росіяни не змогли безкарно утримувати морську блокаду Маріуполя і Бердянська – українці забезпечили конвоювання суден, що прямують в наші порти і з них Азовом.
Тим не менше, радикально обстановку це не змінило: «рубіж» блокади був просто відсунутий від наших тервод в бік Керченської протоки. Затримка суден, що прямують в українські порти здійснюється росіянами на вході-виході з Керч-Єнікальського каналу під приводом «забезпечення безпеки Кримського мосту». Затримка сягає від доби до декількох діб, і це несе серйозні збитки економіці регіону. З цим ми поки що впоратись не можемо іншими шляхами як політико-дипломатичним тиском спільно з нашими міжнародними партнерами. Безпека на Азові теж залишається крихкою – наші можливості в нарощуванні оборонної потуги на морі обмежені, а росіяни можуть при необхідності корабельно-катерні групи Доном з Каспію, наростити ударне угруповання за рахунок кораблів і катерів Чорноморського флоту з Новоросійська, Темрюка і Севастополя…
Для протистояння таким силам ворога необхідне посилення нашого угруповання «Схід». Командування ВМС говорить про плани створення на півночі Азову комплексної системи оборони «земля-море-повітря-підводний простір». Для забезпечення базування корабельно-катерного складу, управління і логістичного забезпечення підрозділів берегової оборони в Бердянську створюється сучасна військово-морська база. Її проект було презентовано під час візиту до Бердянська президента України Володимира Зеленського у квітні 2020 року.
Як використають досвід Бердянська при створенні центру реагування Морської охорони Державної прикордонної служби в Одесі?
Павло Лакійчук:
Посилення військово-морських спроможностей нашої держави не знімає задач з охорони морського державного кордону з частин Державної прикордонної служби. Більш того, перехід на сучасні види управління військових, вимагає і від прикордонників відповідного рівня координації і організації взаємодії. І не тільки з військовими моряками. Це і структурні підрозділи «Держгідрографії», і портові служби. Саме з цією метою і створюється в Одесі Центр реагування Морської охорони – орган оперативного управління морською охороною України. Крім того, це буде свого роду головна військово-морська база ДПСУ з об’єктами ремонту і обслуговування корабельно-катерного складу, їх технічного забезпечення тощо. Введення в експлуатацію оновленого пункту базування дивізіону Морської охорони Маріупольського загону у Бердянську у серпні цього року – одна зі складових, «цеглинка» у створенні майбутньої єдиної системи охорони і оборони державного кордону України.
Чому саме американці приділяють першочергову увагу Азовському морському напрямку? В акваторії Чорного моря у них і партнерів значно більше можливостей допомогти нам. На Азові ж, допоки є дійсною горезвісна угода 2003 року, у них зв’язані руки. Підтримати вони можуть нас тільки доброю порадою. І технічною та фінансовою допомогою в облаштуванні та оснащенні наших власних сил оборони. В усьому іншому маємо покладатись на власні сили.
Втім, мені думається, час російсько-української угоди з назвою, яка сьогодні звучить як знущання, «про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки» добігає кінця. І нам доведеться визначитись як захищати НАШ Азов, якими силами і у який спосіб. Саме тоді і стане в пригоді іноземна військово-технічна допомога, яку нам надають наші партнери сьогодні.
Які ще військові бази в Україні відповідають стандартам НАТО?
Павло Лакійчук:
Сучасна військово-морська база – це складний комплекс для забезпечення управління підрозділами ВМС, зв’язку з ними, їх всебічного тилового і технічного забезпечення. Аналогічна, але дещо більша, ВМБ ВМС «Намив» будується в Очакові за підтримки наших американських партнерів. Там же побудовано, оснащено засобами зв’язку і управління Оперативний центр ВМС – орган військового управління, який здійснює оперативну координацію дій усіх сил і засобів Військово-Морських Сил. Дещо меншою за розмірами і оперативним спроможностями буде Військово-морська база «Південь» в порту Южний (військове містечко Нові Біляри-1).
Андрій Каракуц:
Окрім військово-морських баз в Україні також є і військові полігони. Там відбуваються спільні навчання з військовими країн НАТО, і вони відповідають стандартам НАТО. Це Яворівський військовий полігон на Львівщині та полігон Широкий Ланна Миколаївщині. Наші військові підрозділи, які вже пройшли підготовку на цих базах, з 2019 року беруть участь у взаємодії з віськовими підрозділами НАТО.
Підготувала Наталя Зворигіна
Стаття підготовлена в рамках проєкту «НАТО – це люди», що фінансується Урядом Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, що діє через Міністерство закордонних справ і у справах Співдружності націй Великої Британії (“FCDO”).
