Що трапилося з нашою мовною гідністю? Зі смаком? І з поняттям «вихованість»?
культура мови — це маркер національної зрілості.
Про це i-ua.tv заявив політик, Заслужений юрист України Микола Голомша.
«Ми щодня минаємо сотні облич на вулицях. І що частіше кидається у вуха, а не у вічі — це мова. Не пісенна, не інтелігентна, не багатогранна українська, за яку покоління вмирали у Соловках і Гулагах, а лайка. Вульгарна, агресивна, пряма. Як постріл у тишу. Як плювок у душу.
Молодь — дівчата, хлопці, нерідко навіть мами з дітьми — жонглюють матюками, наче це невідʼємна частина повсякденної лексики. Що трапилося з нашою мовною гідністю? Зі смаком? І з поняттям «вихованість»? Це не просто слова — це симптом хвороби. Соціальної, духовної, ціннісної", — каже М. Голомша.
За його словами, культура мови — це маркер національної зрілості.
«Так, ми пройшли через люту війну, ми виживаємо в умовах постійного стресу, втрат, тривог. Але культура мови — це маркер національної зрілості. Це не дрібниця. Це межа, яка відрізняє людину від бидла, громадянина — від натовпу.
І якщо ми дозволяємо собі на кожному кроці транслювати у світ потік агресивного, примітивного жаргону — то ми вже стали частиною тієї руйнації, проти якої воюємо", — підкреслює М. Голомша.
За його словами, мова — це фронт. І коли на передовій гинуть воїни за свободу, тут, у тилу, ми маємо тримати оборону за культуру.
«Не соромно говорити українською. Не соромно говорити красиво. Соромно — бути вульгарним і безликим. Чи усвідомлюємо ми, що кожен крик матюка — це ще одна тріщина в нашому культурному домі? Що дитина, яка чує лайку від мами, засвоює її як норму? Що нація, яка втратить відчуття мови — втратить себе? Час подивитись у дзеркало. І почати з себе. Із власної вулиці. Із рідної мови. Бо поки ми говоримо, як хоче ворог — ми ще не вільні. Бо гідність — починається з тиші. І з чистого слова», — резюмує М. Голомша.
