Сьогодні зло не просто руйнує Україну — воно випробовує межі всього світопорядку.
в. путін та Д. Трамп
Про це заявив політик та Заслужений юрист України Микола Голомша
Він виступив із жорсткою заявою щодо морального стану сучасного світу на тлі війни проти України, наголосивши: глобальна криза починається не з катастроф, а з поступової втрати чутливості до зла.
«СВІТ НЕ ПАДАЄ В ПРІРВУ РАПТОВО. ВІН СПЕРШУ ВТРАЧАЄ ЧУТЛИВІСТЬ ДО ЗЛА. Спершу — слова. Потім — мовчання. Потім — звичка. І ось ми вже стоїмо на межі, де зло не ховається, не маскується, не соромиться. Воно вийшло назовні — самовпевнене, нахабне, огидно відверте. Воно говорить голосно, діє жорстоко і знаходить тих, хто готовий йому підспівувати. Якщо американський народ не зупинить це — світ справді опиниться на краю прірви. Бо мова не лише про політику. Мова про моральний каркас цивілізації. Про те, чи має значення правда. Чи має значення життя. Чи має значення людська гідність», — каже М. Голомша.
За його словами, деградація відбувається поетапно — спершу агресію виправдовують словами, згодом на неї перестають реагувати, а далі вона стає звичною частиною реальності. У такій атмосфері зло, як зазначає Голомша, перестає приховуватися і діє відкрито, знаходячи підтримку серед тих, хто готовий його виправдовувати або ігнорувати.
«Сьогодні зло не просто руйнує Україну — воно випробовує межі всього світопорядку. І водночас знаходяться ті, хто не просто мовчить — а облизує це зло, виправдовує його, підігрує йому, називає його «партнером», «другом», «сильним лідером».
Але історія — не сліпа. І совість — не вмирає.
Прийде день, коли всі ці голоси почнуть відхрещуватись. Вони говоритимуть: «ми не знали», «нас ввели в оману», «це складна геополітика». Вони будуть тікати від власних слів, як чорт від ладану. Та правда залишиться.
Залишиться пам’ять про те, як Україна конала в муках. Як вона тонула в крові — не метафорично, а буквально. Як під завалами повільно вмирали цілі сім’ї після ракетних ударів. Як відрізали голови полоненим. Як викрадали дітей і ламали їхню волю в російсько-фашистських концтаборах. Як матері не знали, де їхні сини. Як діти вчилися розрізняти звук ракети і хвилини до смерті.
І на цьому фоні — були ті, хто сміявся. Хто тиснув руку агресору. Хто приймав його у себе вдома, коли світ засуджував і видавав ордер на арешт. Хто бачив у ньому «друга».
Це не просто політична помилка. Це моральний крах.
Окремо він звернув увагу на позицію частини міжнародної спільноти, зокрема політичних еліт, які, попри очевидні злочини, продовжують називати агресора «партнером» чи «сильним лідером». Така поведінка, на його переконання, є не просто політичною помилкою, а свідченням глибокого морального занепаду", — каже М. Голомша.
Він підкреслив, що війна проти України вже вийшла за рамки регіонального конфлікту і стала випробуванням для всього світового порядку. Йдеться не лише про території чи геополітику, а про фундаментальні цінності — правду, людське життя і гідність.
У своїй заяві він також попередив, що історія дасть оцінку діям і бездіяльності тих, хто сьогодні обирає мовчання або співпрацю з агресором. Спроби виправдати власну позицію в майбутньому, за його словами, не змінять факту відповідальності.
Особливу роль у нинішній ситуації політик відводить Сполученим Штатам, наголошуючи, що від вибору американського суспільства залежить стабільність глобального порядку. Він закликав до повернення до базових принципів демократії та чіткої позиції щодо зла.
«Це момент істини не лише для України, а для всього людства», — підсумував Голомша, наголосивши, що головне питання сьогодні — чи вистачить світу сміливості залишитися вірним власним цінностям.
THE WORLD DOES NOT FALL INTO THE ABYSS ALL AT ONCE. IT FIRST LOSES ITS SENSITIVITY TO EVIL.
First come the words. Then—silence. Then—habit.
And now we stand at the edge, where evil no longer hides, no longer disguises itself, no longer feels shame. It has come out into the open—self-assured, brazen, disgustingly explicit. It speaks loudly, acts brutally, and finds those willing to echo it.
If the American people do not stop this, the world will indeed find itself on the brink of an abyss.
Because this is not only about politics. It is about the moral framework of civilization. About whether truth still matters. Whether life still matters. Whether human dignity still matters.
Today, evil is not only destroying Ukraine—it is testing the limits of the entire world order. And at the same time, there are those who do not simply remain silent—they indulge this evil, justify it, play along with it, calling it a «partner,» a «friend,» a «strong leader.»
But history is not blind. And conscience does not die.
The day will come when all these voices begin to disown it. They will say, «we didn’t know,» «we were misled,» «it was complicated geopolitics.» They will run from their own words like the devil from holy water.
But the truth will remain.
There will remain the memory of how Ukraine suffered in agony. How it drowned in blood—not metaphorically, but literally. How entire families slowly died under the rubble after missile strikes. How prisoners were beheaded. How children were abducted and broken in russian fascist camps. How mothers did not know where their sons were. How children learned to distinguish the sound of a missile and the minutes until death.
And against this backdrop—there were those who laughed. Who shook hands with the aggressor. Who welcomed him into their homes when the world condemned him and issued an arrest warrant. Who saw in him a «friend.»
This is not just a political mistake.
It is a moral collapse.
America today faces an immense task. Not merely to choose a political course—but to return to itself. To its foundations. To its role as a pillar of democracy, not its destroyer.
Because if America falls—the whole world trembles.
This is not pathos. This is reality.
The world is sustained not only by economies or armies. It is sustained by principles. By the belief that evil can be called evil. That an aggressor is an aggressor. That a victim has the right to defend itself—not to be pushed into «negotiations of surrender.»
Today, this is not only a test for Ukraine.
It is a test for humanity.
And the central question is not political. It is simple—and terrifying:
Will people have the courage not to betray themselves?
Because when the world turns away from suffering—it becomes complicit in the crime.
When the world remains silent—it signs its consent.
When the world justifies evil—it invites it into its own home.
America can still stop this.
The American people can still say: «enough.»
Enough of appeasing tyranny.
Enough of justifying the inhuman.
Enough of dancing on the bones of those who can no longer speak.
This is a moment of truth.
And if it is lost—the abyss will no longer be a metaphor.
It will become reality for all.
