Відчуття потрібності та спроби бути корисним допомагає триматися і на службі, і в тилу.
Володимир Шелест
Про це під час ефіру на i-ua.tv заявив воїн-фронтовик, поет і бард Володимир Шелест.
«Після мобілізації на певний час втратив здатність писати вірші та пісні. Українцям, які переживають обстріли й тривогу в тилу, важливо шукати конкретні способи бути корисними — це зменшує страх і дає відчуття спільної дії. Тому треба знаходити моменти, де ти будеш корисний. Це допомагає дуже. Мені це допомагає», — сказав В. Шелест, відповідаючи на запитання ведучого Володимира Тетерука про те, що може підтримати людей у стані розпачу.
За словами військового, важливий не лише сам факт допомоги, а й відчутний результат: коли людина розуміє, що її внесок потрібен тут і зараз, вона перестає почуватися самотньою перед небезпекою.
«Коли ти бачиш, що ти чимось допоміг, то ти бачиш, що ти вже є в процесі. А коли ти є в процесі, це вже не так страшно, бо ти не сам», — пояснив він.
Також військовий розповів, що після мобілізації пережив складний емоційний період і приблизно рік-півтора майже нічого не писав. Він пов’язує це з необхідністю зменшувати чутливість", аби витримувати фронтову реальність: «Якщо ти сприймаєш те, що там, з такою чутливістю, як сприймає поет, то не виживеш», — зазначив військовий.
Попри це, він каже, що творчість для нього — незворотна частина життя і після війни вона «нікуди не дінеться»: «Одне я точно знаю: творчість нікуди не піде від мене. Яким чином вона буде проявлятися, я не знаю… але я вже знаю точно, що це від мене нікуди не дінеться», — підсумував В. Шелест.
