Одне з найпоширеніших хибних уявлень у ветеринарному менеджменті ‒ ототожнення факту вакцинації з гарантованим захистом тварини. Насправді вакцинована тварина не стає автоматично імунізованою, пише журнал The Ukrainian Farmer.
Реальний рівень захисту визначається динамікою титрів специфічних антитіл, яка індивідуальна для кожної тварини та постійно змінюється в часі. Після введення вакцини титри антитіл поступово збільшуються до захисного рівня, проте з часом неминуче знижуються.
Вікно ризику ‒ це критичний інтервал, коли рівень антитіл падає нижче від захисного порогу, а наступну ревакцинацію ще не здійснено. У цей період імовірність виникнення захворювання найвища, навіть у формально щеплених тварин, оскільки вони імунологічно уразливі до наступного стимулювання імунної відповіді.
Серологічний моніторинг вакцинації дозволяє:
‒ диференціювати вакцинні антитіла від польових (DIVA-стратегія);
‒ виявляти тварин із недостатньою імунною відповіддю;
‒ корегувати графік щеплень під конкретне господарство.
Як повідомлялося, першу вакцинацію корів від сказу роблять у шість місяців.
