В Україні після скасування прокурорського нагляду у 2012 році склалася системна прогалина у сфері контролю за ефективністю управління державною власністю, підприємствами та сферою надання публічних послуг.
чому держава втрачає ефективність і довіру?
Про це i-ua.tv заявив політик, Заслужений юрист України Микола Голомша.
«Попри те, що певні функції нагляду було передано іншим інституціям, жодна з них не забезпечує системної, дієвої та відповідальної моделі контролю. Як наслідок, державні ресурси використовуються неефективно, зарплати топменеджменту часто перевищують ринкові межі, а суспільна довіра до державного управління знижується.
Сьогодні державні підприємства, які керують стратегічними активами — енергетикою, транспортом, зв’язком, оборонною промисловістю — функціонують за формою приватних акціонерних товариств, 100% акцій яких перебувають у власності держави. Утім, держава як акціонер втрачає реальні важелі впливу на їхню ефективність. Призначення менеджменту часто відбувається за політичними або неформальними критеріями, без належної оцінки компетентності чи доброчесності", — каже М. Голомша.
За його словами, аналогічна ситуація спостерігається у сфері публічних послуг. Попри позитивні зрушення у цифровізації, особливо у сфері адміністративних сервісів, освіти та охорони здоров’я, рівень якості й доступності таких послуг залишається нерівномірним. Громади не мають достатніх ресурсів для їх ефективного надання, а Міністерства продовжують грати надмірно централізовану роль без відповідальності за кінцевий результат.
«Суттєвим викликом є також розрив між результатами роботи і рівнем матеріального заохочення управлінців. В Україні неодноразово фіксувалися випадки, коли керівники державних підприємств, які демонстрували збиткову або неефективну діяльність, отримували мільйонні премії або бонуси. Причиною цього є відсутність публічних індикаторів ефективності (KPI), незалежного аудиту рішень наглядових рад, а також неузгодженість між системою управління, бюджетування та контролю» — зазначає М. Голомша.
На його думку, після скасування нагляду прокуратури контроль за використанням державних коштів було передано низці інституцій: Рахунковій палаті, Держаудитслужбі, НАЗК, НАБУ. Проте жодна з них не здійснює повного циклу контролю: від виявлення ризику — до вжиття заходів. Держаудитслужба не має повноважень щодо притягнення до відповідальності. Рахункова палата працює виключно з коштами держбюджету. НАЗК зосереджене на питаннях декларацій. Антикорупційні органи реагують уже постфактум, коли завдано шкоди.
«Для розвинених демократій така ситуація виглядає неприйнятною. У США, Великій Британії, Німеччині, Швеції функціонують системи парламентського та фінансового нагляду з реальними повноваженнями, відкритими звітами, інтегрованими аналітичними інструментами. Там заробітна плата посадовців та керівників державних установ жорстко обґрунтовується прив’язкою до результатів роботи, а механізми репутаційного тиску діють незалежно від політичної кон’юнктури»,-підкреслює М. Голомша.
Він нагадав, що в Україні натомість досі не створено жодного органу, який би забезпечував системну оцінку ефективності держави як менеджера. Це призводить до подвійних стандартів: з одного боку — гучні кампанії проти корупції, з іншого — безконтрольні витрати, неефективне управління і кадрова безвідповідальність.
«Рішенням могла б стати інституціоналізація нової архітектури нагляду: створення незалежного органу парламентського контролю, аналогічного GAO у США, із повноваженням системно перевіряти ефективність державних підприємств, адміністрування бюджетних коштів, виплату зарплат керівництву, надання публічних послуг. Паралельно необхідне оновлення формату державного аудиту із введенням «аудитів справедливості» — перевірки якості послуг з погляду доступності для громадян.
Відновлення дієвого контролю за діяльністю державних підприємств і сферою публічного управління — це питання не лише ефективності економіки, а й питання довіри суспільства до самої держави. Без створення нової системи нагляду Україна ризикує втратити можливість побудови дійсно справедливої, прозорої та підзвітної моделі управління", — резюмує М. Голомша.
