У вересні в Запорізькій облдержадміністрації відбулося нагородження учнів, котрі, здаючи ЗНО, набрали по різних предметах максимальну кількість – 200 балів. На превеликий жаль, таких учнів в області набралося 16. Всього 11 балів відділили від 200 вчорашню школярку Басаньської ЗОШ Вікторію ХАЛАІМ.
Я впевнена, що більшість здивується, коли почує, що Вікторія для підготовки до екзаменів мала лише мобільний телефон, оскільки в сільській сім’ї, де, крім неї, ще вісім дітей, статки настільки скромні, що батьки не можуть придбати комп’ютер. Проте Вікторія довела, що бажанню вчитись і домагатись успіхів у навчанні не може завадити нічого і ніщо, що для великого бажання немає перепон.
Під час ЗНО дівчина показала високі результати по всіх тестах зі шкільних предметів, набрала 189 балів з англійської мови, 187 – з історії та 180 з половиною – з української мови та літератури. Ці бали дозволили їй зайняти третє місце серед кандидатів на бюджетні місця в Національному технічному університеті «Дніпропетровська Політехніка», стати студенткою і здійснити свою мрію – вчитись на філолога, перекладача з іноземних мов.
У розмові з журналістом дівчина не приховувала, що довго, важко й цілеспрямовано йшла до мети, адже розуміла, що іншого шансу стати студенткою в неї немає й не буде.
Її батьки не настільки заможні, щоб узяти на себе витрати з навчання доньки. Та й у Вікторії вже був приклад старшого брата Андрія, котрий також кілька років тому пройшов у виш на бюджет, закінчив магістратуру і нині мешкає й працює у Дніпрі. У свої 20 з лишком років хлопець забезпечує себе сам, не цурається сім’ї, з якої вийшов, частенько допомагає батькам та своїм меншим братам та сестричкам.
– Андрій є першим серед дев’яти дітей, хто здобув вищу освіту. Брат приїжджав на мій випускний, щоб підтримати й порадіти за мене. А під час навчання в університеті я буду жити у нього, – з гордістю сказала Вікторія.
Вчорашня школярка – це вже друга дитина в сім’ї Халаімів, котра замахнулася на вищу освіту.
– Я з дитинства росла кмітливою, розумною та хапала усе нальоту. До навчання в школі зі мною займалися мама та старший брат, а коли пішла до школи, мамі за дітьми стало ніколи, тож над уроками сиділа сама і, як на мене, мала добрі результати. Я непогано вчилася з усіх предметів з першого класу, а у дев’ятому державну підсумкову атестацію здала на відмінно, – розповідала Вікторія про себе.
Якщо в більшості учнів питання вибору професії постає ледь не у випускному класі, Вікторія над цим задумалась уже в кінці 10-го.
– Саме тоді я вирішила, ким буду, і одразу ж визначила для себе предмети, над якими повинна ретельно працювати. Звичайно, було боляче до сліз й необхідно проявляти велику силу волі, коли інші діти влітку гуляли, а я сиділа – і зубрила, бо розуміла: для того, щоб поступити на бюджет, в мене іншого виходу немає, – ділилася вона.
На репетиторів з іноземної, історії та української школярка навіть не розраховувала, за них потрібно було платити, тому займалася сама. І велику допомогу їй у цьому надавав, звичайно ж, Інтернет.
Для тих, хто хоче самостійно опанувати тим чи іншим предметом, в Інтернеті чимало допоміжних програм, аби лише бажання. Дівчина була більше ніж упевнена, що в неї вийде готуватись самостійно. Та, якщо іноземна їй вдавалась дуже легко, то з історією було все навпаки. Щоб отримати на ЗНО високі бали з цього предмета, Вікторії довелося починати з нуля. Деякі посібники придбала, а коли не встигала читати, «забивала» потрібне в Інтернеті і слухала. Історичні дати записувала на карточках – таким чином тренувала пам’ять майже щодня. Вірніше, кожний день і … ніч.
Під час дистанційного навчання в школі Вікторія обрала для себе дещо дивний графік навчання: з 9-ї вечора і до 5-ї ранку. Все тому, що в цей час менші діти лягали спати і вона могла сісти за книжки. Проте, як бачимо, цей графік все одно забезпечив результат.
Побажаймо студентці успіхів не тільки в навчанні, а й взагалі у житті. І, можливо, це звучить пафосно, але хай такі розумні й цілеспрямовані діти як Вікторія прославляють нашу країну.
Лідія СЛАБИШЕВА.
