Такі підходи не мають жодного юридичного підґрунтя і є прямою загрозою міжнародному правопорядку, який вибудовувався після 1945 року для того, щоб світ ніколи більше не повернувся до практики політики сили.
Будь-які «компроміси» щодо території жертви агресії заборонені міжнародним правом
Про це заявив політик, Заслужений юрист України Микола Голомша.
«Тема „перемовин про мир із путіним“, яку активно просуває президент США Трамп, перетворилася на глобальну маніпуляцію, що суперечить не лише логіці війни та справедливості, а й базовим принципам міжнародного права. Її небезпека полягає в підміні понять: агресор видається стороною, з якою треба „домовлятися“, ніби мова йде про торговельний спір, а не про злочин агресії, масові вбивства, терор проти цивільного населення та окупацію суверенної території України», — каже М. Голомша.
На його думку, такі підходи не мають жодного юридичного підґрунтя і є прямою загрозою міжнародному правопорядку, який вибудовувався після 1945 року для того, щоб світ ніколи більше не повернувся до практики політики сили.
1. Чому концепція «говорити з путіним про мир» є юридично абсурдною
1.1. Агресор не є стороною для «мирних переговорів» — він є стороною злочину
Відповідно до:
• Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14.11.2022 — рф офіційно визнана державою-агресором, що вчинила збройну агресію проти України.
• Статуту ООН, ст. 2(4) — заборонено застосування сили проти територіальної цілісності або політичної незалежності держав.
Римського статуту МКС (ст. 8 bis) — агресія є міжнародним злочином.
Агресор не може бути поставлений у рівні умови зі стороною, проти якої він здійснює злочин. Перемовини у такому випадку — законодавче нонсенс, який дорівнює спробі «домовлятися» з ґвалтівником, аби той добровільно припинив злочин.
1.2. Будь-які «компроміси» щодо території жертви агресії заборонені міжнародним правом
Відповідно до:
• Декларації ООН 1970 року про принципи міжнародного права, територія держави не може бути об’єктом захоплення або узаконення шляхом застосування сили.
• Резолюції 3314 (1974) — заборонено будь-які вигоди від агресії.
Отже, будь-які розмови про «залишення криму рф» або «компроміси щодо окупованих територій» — це пряме порушення міжнародного права, що створює небезпечний прецедент руйнації світового порядку.
2. Юридична відповідальність держав-гарантів за Будапештським меморандумом
У 1994 році США та Велика Британія взяли на себе чіткі зобов’язання:
• проводити консультації у випадку загрози Україні;
• вживати заходів для гарантування безпеки та захисту України, оскільки вона добровільно відмовилася від третього у світі ядерного арсеналу.
Фактично меморандум передбачає політико-правову відповідальність держав-гарантів діяти:
• шляхом тиску;
• шляхом військової підтримки;
• шляхом міжнародної мобілізації.
США та Велика Британія повинні були реагувати негайно ще у 2014 році, а не «шукати компроміси» з агресором.
3. Чому «мирні ініціативи Трампа» суперечать міжнародному праву
3.1. Вони легітимізують злочин агресії
Сама ідея вести переговори з рф, не висунувши ключову умову — повне, безумовне і перевірене виведення військ — є спробою легалізації результатів агресії.
3.2. Вони суперечать резолюціям ООН
ООН вимагає:
• поваги до суверенітету України;
• повернення до кордонів 1991 року;
• неможливості визнання окупації будь-якої частини території України.
Трампівські підходи прямо ігнорують ці рішення.
3.3. «Трамп зупинив ескалацію» — неправда, яку легко спростувати
Фактично:
• Ще до обрання Трампа його оточення сприяло блокуванню допомоги Україні з боку Конгресу.
• Після вступу на посаду він призупинив безпекову допомогу, що було кваліфіковано як порушення інтересів США самим американським Сенатом.
• Був зупинений обмін частиною розвідданих, які критично важливі для оборони України.
• Такі дії посилили впевненість путіна, що Захід не буде діяти рішуче.
Це — не деескалація. Це — сприяння агресору.
4. Чому переговори про «мир» без виведення військ — це шлях до глобального хаосу
4.1. Це створює прецедент для кожної диктатури
Якщо агресор отримує винагороду за агресію, механізм міжнародної безпеки ООН перестає існувати.
У такому світі:
• Китай може «домовлятися» з Тайванем після вторгнення.
• Іран — з Іраком.
• Північна Корея — з Південною.
Міжнародне право буде остаточно зруйноване.
4.2. Це суперечить принципам справедливого миру
Справедливий мир можливий лише тоді, коли:
• агресор припиняє агресію;
• агресор відшкодовує шкоду;
• агресор покараний.
Справжній мир — це не про «зупинку стрільби». Це про відновлення справедливості та верховенства права.
5. Єдиний легітимний сценарій миру згідно з міжнародним правом
Україна і міжнародне право вимагають наступного:
1. Повне і безумовне виведення російських військ з України
З поверненням до кордонів 1991 року, включно з Кримом.
2. Припинення агресії та невтручання в майбутньому
Підписання юридично обов’язкового документа із гарантіями безпеки України.
3. Репарації та компенсації
З конфіскованих російських активів та додаткових внесків країни-агресора.
4. Кримінальна відповідальність керівництва рф
Через:
• МКС (злочини агресії, війни, геноцид, злочини проти людяності)
• Спеціальний трибунал щодо злочину агресії (підтриманий уже понад 40 країнами)
5. Гарантії безпеки Україні
Включно з:
• реальним військовим союзом;
• оборонними технологіями;
• закриттям неба у випадку майбутніх атак;
• інтеграцією в НАТО.
Висновок
Політика Трампа щодо «мирних домовленостей з путіним» — це не про мир. Це про:
• руйнацію міжнародного права;
• винагороду агресора;
• підрив глобальної системи безпеки;
• повторення помилок Мюнхена 1938 року.
«Світ зобов’язаний діяти в межах норм права, а не в межах фантазій політичних популістів. Єдино можливий мир — це мир через відновлення справедливості, а не капітуляційні „зупинки вогню“ під диктовку диктатора. Україна має повне юридичне право вимагати від світу не „переговорів“, а виконання міжнародного права — включно з обов’язком держав-гарантів захистити її від агресії. І світ зобов’язаний прокинутися. Бо питання вже не лише про Україну. Питання — про майбутнє міжнародного порядку, який або вистоїть зараз, або впаде назавжди», — резюмує М. Голомша.
