2025-04-06 17:28:00 
Скільки коштували послуги перевізника у Запоріжжі більше ста років тому
10 лютого 1912 року губернатор Катеринославщини затвердив проєкт такси на послуги візників Олександрівська. Його підготувала Міська управа, використовуючи досвід інших міст. Більше про цю подію розповів запорізький краєзнавець Роман Акбаш.
Читайте також: Досі використовують у господарстві — в родині із Запорізької області збереглася унікальна столітня сівалка (фото)
Згідно з цією тарифною сіткою, проїхатися Олександрівськом «з вітерцем» – справа не з дешевих! Наприклад, найдешевша послуга – проїзд на однокінному екіпажі з міста (район сучасного Покровського собору) до Шенвізе (район сучасного «АвтоЗАЗу») – 20 копійок. Пояснюю, “на пальцях” – це десь “півкіла” яловичини у тодішніх цінах. Найдорожче – проїхати парокінним візником з Катерининського вокзалу («Запоріжжя-ІІ») аж за Південний вокзал («Запоріжжя-ІІ»), до Канкринівки (район вулиці Миколи Ласточкіна) – один рубль.
Є й погодинний тариф – 50 копійок за годину! А до нього ще надбавки: плюс 5-10 копійок за проїзд вночі та плюс «гривеник» за поїздку по вулицях без бруківки, з багнюкою. Ціна у святкові дні – договірна! У 1912 році тодішні таксисти вже беруть оплату й “за очікування” – 10 копійок понад 10 хвилин очікування клієнта, який викликав візника за адресою. А є ще й такий цікавий пункт: «На вимогу поліції візники мають доставляти безплатно п’яних і хворих громадян».
Є й «пільговики», чи то «пільговик» з правом на безплатний проїзд (“лише у справах”) – біржовий староста, сучасними словами це щось на кшталт «директор департаменту громадського транспорту». «Біржі» – місця дислокації візників, там місцеві “таксисти” чекали на своїх клієнтів. В Олександрівську була навіть ціла Біржова площа — головне місце міських візників. Зараз це район перехрестя вулиць Базарної та Святого Миколая.
До речі, «таксисти» Олександрівська дуже схожі на своїх майбутніх колег із Запоріжжя – «маршрутників». Вже за декілька місяців після затвердження тарифів вони почали говорити, що такса несправедлива – за проїзд треба сплачувати більше! І як їхні колеги із майбутнього, візники в цьому випадку аргументували підвищенням цін. Якщо у XXI столітті це – «на бензин та солярку», то 114 років тому – «на сіно, овес та висівки». Майже теж саме «пальне» – для коней.
«Денний заробіток ледь виправдовує утримання коней», – скаржилися візники у листах до Міської управи. А поки остання розмірковувала над тим що з цим робити, «таксисти» Олександрівська самовільно підвищили тарифи на 10-20 копійок.
А такими були тарифи на послуги візників Олександрівська у 1905 році:
Раніше ми розповідали історію зниклого села Гуляйпільської громади.
