Сьогодні формується нова політична реальність: Сполучені Штати ініціюють переговори з Україною без участі рф. На перший погляд — це сигнал поваги до суб’єктності України. Але в геополітиці жоден жест не буває без прихованого розрахунку.
В. Зеленський та Д. Трамп
Про це заявив політик, Заслужений юрист України Микола Голомша.
«Якщо ми не усвідомимо правил цієї гри — нас спробують зробити не її учасником, а її результатом. Україна має чітко зрозуміти: це не переговори про мир. Це переговори про умови існування держави», — каже М. Голомша.
ДІАЛОГ — ТАК. НАВ’ЯЗАНА РАМКА — НІ.
Будь-які переговори зі США є стратегічно важливими. Але приймати діалог — не означає приймати логіку, яку можуть намагатися нав’язати.
Сценарій «швидкого миру» виглядає привабливо лише для тих, хто не воює. Для України ж «швидке рішення» без гарантій — це відкладена війна, нові жертви і ще більш жорсткий удар у майбутньому.
«Ми вже бачили, до чого призводять напіврішення після 2014 року. І платимо за це кров’ю досі», — каже М. Голомша.
ПЕРЕГОВОРИ ЯК ІНСТРУМЕНТ СИЛИ, А НЕ КАПІТУЛЯЦІЇ
Є лише один правильний підхід: переговори мають посилювати Україну, а не послаблювати її.
Якщо результатом діалогу стає:
• збільшення військової допомоги,
• посилення технологічної переваги,
• чіткі безпекові гарантії,
— це стратегічно виправдано.
Якщо ж нас підводять до «компромісу» без сили — це вже не дипломатія. Це тиск, загорнутий у дипломатичну упаковку.
ЧЕРВОНІ ЛІНІЇ, ЯКІ НЕ МОЖНА ПЕРЕТИНАТИ
Україна не має права заходити в переговори без чітко окреслених меж.
Неприпустимими є:
• будь-які територіальні поступки — прямі чи замасковані;
• «тимчасові статуси», які завжди стають постійними;
• відмова від стратегічного курсу на безпеку;
• обмеження обороноздатності.
Будь-яка з цих поступок — це не крок до миру. Це фундамент для нової війни.
І ворог це чудово розуміє.
ГАРАНТІЇ — АБО ІЛЮЗІЇ
Найбільша небезпека — красиві слова без механізму реалізації.
«Гарантії безпеки» без чіткої відповіді на запитання:
• на яких умовах і відповідно до яких принципів закінчується агресія
• хто гарантує, як це закріплюється окрім політичних гасел, — затвердження парламентами, підписами уповноваженими державами особами, на підставі діючих нормативів,
• як саме,
• що відбувається у разі порушення,
— це не гарантії. Це політична декорація.
Україна вже проходила цей шлях. І більше не має права помилятися.
НЕ ДОЗВОЛИТИ ВІДІРВАТИ СЕБЕ ВІД ЄВРОПИ
Ще одна стратегічна загроза — формат, у якому Україна залишиться сам на сам із сильнішим партнером.
Будь-яка спроба вести процес «вдвох-трьох» без залучення європейських союзників — це ослаблення позицій України.
Єдність із Європою — це не формальність. Це питання виживання.
Бо тільки широка коаліція здатна стримувати агресора, який розуміє лише мову сили.
СУБ’ЄКТНІСТЬ — ЦЕ НЕ ДАР, А ПОЗИЦІЯ
Найнебезпечніше, що може статися — це перетворення України з учасника переговорів на об’єкт домовленостей.
Україна повинна:
• формувати власний порядок денний,
• нав’язувати свою логіку,
• говорити не з позиції прохача, а з позиції держави, яка воює і тримає удар.
Бо правда проста і жорстка: поважають не того, хто просить, а того, хто тримається.
ВНУТРІШНІЙ ФРОНТ — НЕ МЕНШ ВАЖЛИВИЙ
Будь-які переговори, які виглядають як кулуарні або непрозорі, б’ють по довірі суспільства.
А без довіри немає стійкості.
Люди повинні розуміти:
за що йде боротьба, яка її правова основа,
які межі не будуть порушені,
і чому певні рішення приймаються.
Інакше фронт може дати тріщину не лише на сході, а й всередині країни.
«Переговори без рф — це шанс. Але лише за однієї умови: якщо Україна заходить у них не як слабка сторона, яку треба „врятувати від війни“, а як держава, яка вже вистояла і диктує умови свого виживання. Мир, побудований на слабкості, — це відкладена поразка. Мир, вибудуваний через силу і принципи, — це шанс на майбутнє. І сьогодні Україна має зробити вибір не між війною і миром, А між гідністю і поступкою, яка неминуче приведе до нової війни», — резюмує М. Голомша.
