Гастроентерит незаразної етіології поширений у поросят у перші дні життя. Він супроводжується порушенням моторної, секреторної, екскреторної, всмоктувальної й захисної функцій шлунку, тонкого та товстого відділу кишківника, процесів травлення, а також зневодненням та інтоксикацією організму. Ступінь вираженості клінічних ознак залежить від характеру й тяжкості перебігу хвороби, пише журнал The Ukrainian Farmer.
Легкий перебіг незаразного гастроентериту не супроводжується змінами клінічного стану поросят ‒ лише функціональними розладами. Тоді як тяжкий може призвести до загибелі тварини.
У цілому виникнення шлунково-кишкових хвороб пов’язано з критичними періодами в житті поросят, серед яких можна виділити три основних.
1. Перші 2 доби життя. Відразу після народження в крові поросят майже відсутні імуноглобуліни, що сукупно з незначною кількістю лейкоцитів, низькою лізоцимною й бактерицидною активністю сироватки крові сприяє розвитку першої фази вікового імунного дефіциту.
Якщо повноцінне молозиво надходить своєчасно, то відбувається компенсація вікового імунного дефіциту, розвивається загальний і місцевий імунітет, у крові збільшується кількість імуноглобулінів усіх класів. Однак за пізнього вживання молозива у поросят порушується формування імунного захисту та розвиваються хвороби шлунково-кишкового каналу.
2. 14-21/15-25-та доба життя. Імуноглобуліни, котрі надійшли з молозивом, розпадаються, а імунна система поросят ще недостатньо розвинена, що провокує другу фазу вікового імунного дефіциту. Крім того, синтез власних імуноглобулінів з 7-14-добового віку відбувається на низькому рівні.
3. Зазвичай після раннього відлучення та переведення поросят до іншої вікової групи. Розвивається імунний дефіцит (третя фаза) через повний перехід тварин на рослинний корм на тлі зниження природної стійкості організму й дії стресових чинників, що призводить до дисбактеріозу. Сукупність цих чинників веде до розвитку запальних процесів у травному каналі.
Як повідомлялося, за діареї у поросят варто чимшвидше вдаватися до терапії.
