У нас занадто підвищена увага до переговорів, що використовується владою, як інструмент, щоб не говорити про корупцію та оборону енергосистеми та транспортного сполучення.
Віктор Шишкін
Про це в під час ефіру на i-ua.tv заявив Суддя Конституційного Суду України у відставці Віктор Шишкін.
«Переговори, як явище мають бути. Однак, наразі вони затьмарюють ситуацію, яка якщо не критична, то є ненормальною для ЗСУ та України. Перестали говорити про Покровськ, Запоріжжя, Гуляй Поле, куди дуже близько підійшли окупанти. Також великі підрозділи рф націлені на Суми та Харків. Не варто забувати, що в нас дуже багато поранених. Покровськ ніби то ще тримається. А де ж наше командування, яке має розробляти операції пов’язані з контрударами? У нас з 2022 року немає контрударів. При цьому, що у нас занадто підвищена увага до переговорів, одночасно використовується владою, як інструмент, щоб не говорити про необхідне. Про енергоструктуру, оборону енергосистеми, оборону транспортного сполучення», — каже В. Шишкін.
Також за його словами, ми не говоримо про допомогу оборонній промисловості.
«Ми вже навіть не говоримо про корупцію, переключившись на перемовини. Хоча корупція головний ворог нашої обороноздатності. Адже через корупцію в нас недостатньо розвинута оборонна промисловість», — зазначає В. Шишкін.
За його словами, він не розуміє про що Україна має домовляться з країною агресором.
«Повертаючись до переговорів, тут головне визнати, про що переговори, хто їх веде та з ким ми сідаємо за стіл перемовин. А чи довіряємо всім, з ким ведемо перемовини? Ми цю помилку вже випробували на своїй шкірі у 1994 році, коли у 1993 році вели перемовини, щодо ядерного роззброєння. Тоді ми не здавали все озброєння, а лише його частину. Однак в 1994 році інша група переговорників нагнула експрезидента України Кучму та другий парламент. А тепер ми знову ведемо перемовини, але з ким і про що? Про припинення війни, як несправедливого акту проти нашої держави та народу чи ми ведемо перемовини про конфлікт між двома країнами, що виник невідомо з чого? Якщо згадати війну між Іраном та Іраком у 1980-х роках, тоді загинуло 2 млн людей через певні протистояння. А російсько-українська війна інша за своєю суттю. Адже є країна агресор та країна жертва. А також руйнація світопорядку. І після 1945 року відбувся перший напад однієї країни на іншу на території Європи. Тож про що ми домовляємося? Чи є доктринальна уява у так званий переговорників? Зокрема, у США, які виступили гарантами нашого ядерного роззброєння», — резюмує В. Шишкін.
