Кожна зневага до мови — це маленький акт капітуляції. І кожен, хто його чинить, хай не дивується, коли його спитають: а чим ти кращий за тих, хто вбиває нас з градів.
У владних кабінетах з’являються ті, хто ніби не розуміє, що російська — це не просто мова окупанта. Це частина його зброї м’якої окупації
Про це i-ua.tv заявив політик, Заслужений юрист України Микола Голомша.
«На початку великої війни українська мова зазвучала в повний голос. Справжній, живий, щирий. Не з указу — з глибини душі народу, який нарешті побачив: десятиліттями росія глушила українське — мовою, піснею, книгою, телевізійним „форматом“. Бо все українське було для кремля „неформат“. А ті, хто тримався української, — „націоналісти“, вороги, „бандери“. Саме таких і вбивали першими», — каже М. Голомша.
За його словами, тепер, коли Україна вистояла в найважчі роки, коли за мову, як і за свободу, гинуть щодня — дехто знову пробує повернути стару пісню. В кріслах чиновників оживає «какая разніца».
«У владних кабінетах з’являються ті, хто ніби не розуміє, що російська — це не просто мова окупанта. Це частина його зброї м’якої окупації. Після неї завжди приходить танк.
Панове чиновники, ви не маєте права на пофігізм. Закон зобов’язує вас говорити державною мовою. Це — не опція, не побажання, не «як зручно». Це — обов’язок. І це — маркер. Ви з державою чи проти? Ви з народом чи з «форматом»?, — питає М. Голомша.
За його словами, кожен, хто нехтує українською у владному кабінеті, грається з вогнем. Ви або розумієте, що мовний фронт — це теж передова, або не маєте морального права сидіти в українській державній інституції.
«Бо кожна зневага до мови — це маленький акт капітуляції. І кожен, хто його чинить, хай не дивується, коли його спитають: а чим ти кращий за тих, хто вбиває нас з градів?
Не дратуйте народ. Не зраджуйте памʼять полеглих. Не повторюйте помилки, які вже коштували Україні мільйонів життів. Мова — це зброя. І той, хто добровільно її відкладає, стає беззбройним перед ворогом", — резюмує М. Голомша.
