Імунодефіцитні стани птиці можуть бути і первинними (спадковими), і виникати впродовж ембріонального чи постнатального періодів життя за незадовільних умов утримання, годівлі й догляду батьківського поголів’я і молодняку.
Про це пише журнал «Наше птахівництво».
Спадкові імунодефіцити зумовлюються порушеннями у розвитку й дозріванні клітин імунної системи та характеризуються підвищеною сприйнятливістю організму до інокуляції будь-яких біологічних агентів.
Набуті імунодефіцитні стани частіше реєструються серед поголів’я птиці. Основними провокаційними чинниками їх виникнення є різноманітні біологічні агенти (мікроорганізми, віруси, гельмінти), ксенобіотики, стреси різної етіології, незбалансована, неповноцінна годівля, порушення технологічних циклів утримання тощо.
Потужними імуносупресорами є мікотоксини, антибактеріальні речовини. Зокрема, цефалоспорини гальмують проліферативну відповідь лімфоцитів на міогени; тетрацикліни знижують синтез білка та функціональну активність імунокомпетентних клітин; макроциклічні лактони знижують синтез білка на етапі транслокації, не впливаючи на проліферацію Т- та В-лімфоцитів; хлорамфенікол знижує трансформацію лімфоцитів; аміноглікозиди гальмують хемотаксис гранулоцитів; протигрибкові засоби депресивно впливають на нейтрофіли.
Важливими чинниками прояву імунодефіцитів птиці є порушення комплексу ветеринарно-санітарних заходів, технологій утримання птиці, оскільки все це спричиняє пасажування патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів.
Реплікація вірусів у імунокомпетентних клітинах, зокрема у Т- та В-лімфоцитах чи макрофагах, пригнічує функції імунної системи. А руйнування хоча б однієї субпопуляції імунокомпетентних клітин порушує функції імунної системи.
