Черговий удар по Києву, по Україні і знову плач, сльози і розпач. Щодня наші міста отримують удари, що нищать життя й майбутнє. Лікарні, школи, енергетична інфраструктура, житлові квартали — не військові цілі, а домівки людей, місця, де горить віра у завтра.
Захист цивільної інфраструктури — це не привілей, це обов’язок цивілізованого світу
Про це i-ua.tv заявив політик, Заслужений юрист України Микола Голомша.
«Черговий удар по Києву, по Україні і знову плач, сльози і розпач. Щодня наші міста отримують удари, що нищать життя й майбутнє. Лікарні, школи, енергетична інфраструктура, житлові квартали — не військові цілі, а домівки людей, місця, де горить віра у завтра. Коли міжнародні механізми мовчать або діють недостатньо швидко, зʼявляється гостре питання: хто захистить тих, для кого права — не декларація, а повсякденна потреба?
Ми прийшли до світової спільноти з фактами, не з емоціями. Фото, відео, супутникові знімки, свідчення очевидців — усе це підтверджує послідовну політику ураження цивільної інфраструктури. Це не поодинокі «промахи» бойової техніки, це — схема, що систематично ставить під приціл мирне населення. І в цій ситуації залишатися лише спостерігачем — означає бути співучасником", — каже М. Голомша.
За його словами, Велика Британія за часів Другої світової не відмовляла культури і мистецтву у підтримці навіть у найтемніші дні, бо Черчилль добре розумів: «А заради чого тоді ми воюємо?» Сьогодні Україна бореться не лише за територію чи кордони — ми боремося за право на людське життя, за право дітей мати школу, за право хворих мати лікарню. Захист цивільної інфраструктури — це не привілей, це обов’язок цивілізованого світу.
Саме тому Україна виносить на розгляд ООН питання про систематичні удари по мирних територіях і критичних обʼєктах, просить створити незалежний механізм верифікації та збір доказів. Ми вимагаємо не тільки слів співчуття, а чітких дій: від негайного засудження атак до введення практичних механізмів захисту цивільного населення й притягнення винних до відповідальності.
«Разом з тим ми чесні перед собою й перед міжнародною спільнотою: якщо право і міжнародні інституції, до яких ми апелюємо, виявляться безсилими проти безупинних злочинів — Україна залишає за собою право захищати свій народ усіма засобами, дозволеними міжнародним правом. Це не риторична загроза і не заклик до безконтрольного насильства. Це юридично обґрунтована позиція держави, що відстоює життя своїх громадян. Закон і право мають дати результат, і коли закон не спрацює — буде застосовано механізми сили в межах права на самооборону та принципів пропорційності й дискримінації між військовими й цивільними цілями», — знає М. Голомша.
Ключове завдання дипломатії зараз — мобілізувати не лише слова, а інструменти. Ми просимо ООН та держави-члени:
• створити незалежну експертну комісію для негайної верифікації доказів і документування злочинів;
• забезпечити невідкладну гуманітарну допомогу й захист цивільної інфраструктури;
• вжити санкційних і правових заходів проти структур та осіб, відповідальних за планування й виконання атак;
• надати технічну допомогу в зборі й збереженні цифрових доказів (супутникові знімки, метадані відео, судово-медичні висновки).
Паралельно має бути запущена широка комунікаційна кампанія — з людським обличчям трагедій, але без сенсаційної чи військової риторики: короткі відео з датами й геолокацією, хронології атак, свідчення очевидців. Світ має бачити; світ має знати. І коли світ знає — міжнародне право має діяти.
Ми закликаємо партнерів по всьому світу об’єднатися навколо простого принципу: життя цивільних має переважати над геополітичними іграми. Якщо правові інструменти не забезпечать захисту — світ має бути готовий застосувати жорсткіші політико-правові механізми для відновлення справедливості. Але відповідь України, якщо вона буде потрібна, має бути скерована не на помсту, а на відновлення безпеки для людей, на зупинення злочинних практик і на відновлення мінімального рівня нормальної життєдіяльності.
Коли держава каже «ми зробимо все можливе», це означає одну річ: ми не дозволимо, щоб були й далі вбивані невинні люди. Світ має обрати — чи він на боці закону і тих, хто його захищає, чи дозволить, щоб право перетворилося на порожній звук. Україна своє рішення вже прийняла: захищати свій народ буде всіма доступними законними засобами. І ми просимо світ діяти разом із нами — бо лише спільно можна покласти край безкарності.
