Діагностування мікоплазмозу у птиці базується на комплексному підході, що включає клінічні, епізоотологічні й лабораторні методи дослідження, пише журнал «Наше птахівництво».
Зазвичай починають із серологічного тестування. Аглютинація сироватки (SPA) ‒ швидкий та економічно ефективний метод скринінгу. Імуноферментний аналіз (ІФА) широко використовують завдяки чутливості та здатності тестувати велику кількість зразків. До тесту гальмування гемаглютинації (HI) часто вдаються для підтвердження наявності специфічних антитіл до мікоплазми.
Ці методи зручні для скринінгу, проте можуть давати хибно позитивні чи хибно негативні результати, особливо на ранніх стадіях мікоплазмозу.
Хоча вибракування серопозитивної птиці вважається найефективнішим заходом контролю, це часто неможливо через високі витрати й операційні обмеження. Натомість поєднання раннього виявлення, належної біобезпеки та регулярного моніторингу — найкращий підхід до ефективного управління мікоплазмою у птахівничих господарствах.
Серед молекулярно-генетичних методів найчутливіший і специфічний ‒ полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР). Він допомагає виявити ДНК збудника навіть за низької концентрації, диференціювати види мікоплазм, зокрема Mycoplasma gallisepticum і Mycoplasma synoviae. Матеріалом для дослідження можуть бути мазки з трахеї, повітроносних мішків, суглобів або внутрішніх органів.
Культуру мікоплазм можна виділити на спеціалізованих поживних середовищах. Однак цей бактеріологічний метод трудомісткий і тривалий, оскільки мікоплазми ростуть повільно і мають специфічні вимоги до умов культивування.
Диференційне діагностування необхідно, щоб відрізнити мікоплазмоз від інших респіраторних захворювань птиці (зокрема, вірусних інфекцій: інфекційного бронхіту, хвороби Ньюкасла) та бактеріальних хвороб.
Раніше ми писали, яка активна речовина ефективніша для лікування мікоплазмозу в молодняку птиці.
