Щоб припинити будь-які маніпуляції і ні в кого не виникало бажання вестись на брехню.
Мирні домовленості з вимогами агресора — нікчемні за правом
Про це заявив політик, Заслужений юрист України Микола Голомша.
(Конституція України, Статут ООН, міжнародне право, законодавство США)
1. Референдум щодо територій: конституційна заборона
Конституція України:
• Ст. 2 — територія України є цілісною і недоторканною.
• Ст. 73 — зміна території можлива лише через всеукраїнський референдум.
Ключове обмеження:
• Закон України «Про правовий режим воєнного стану» — заборона будь-яких референдумів.
• Правові позиції КСУ — референдум не може легалізувати наслідки агресії, окупації чи зовнішнього примусу.
Кримінально-правова оцінка:
• Ст. 110 КК України — посягання на територіальну цілісність.
• Ст. 109 КК України — дії щодо насильницької зміни конституційного ладу.
Навіть постановка питання про відчуження території під час війни є антиконституційною.
2. Мирні домовленості з вимогами агресора — нікчемні за правом
Статут ООН:
• Ст. 2(4) — абсолютна заборона застосування сили.
• Ст. 2(3) — мирне врегулювання не може порушувати суверенітет.
• Jus cogens — заборона набуття територій шляхом агресії.
Будь-яка угода, що:
• фіксує окупацію,
• передбачає відмову від територій,
• винагороджує агресора
є юридично нікчемною незалежно від підписантів.
3. Рішення Генеральної Асамблеї ООН — легітимна правова база
Резолюції ГА ООН щодо України:
• кваліфікують рф як державу-агресора;
• підтверджують територіальну цілісність України включно з Кримом;
• вимагають негайного припинення агресії та виведення військ.
Хоча лунають заяви, що резолюції ГА ООН формально не примусові, але я доведу, що вони:
• є авторитетним тлумаченням Статуту ООН;
• формують міжнародний правопорядок і практику;
• створюють підставу для колективних дій.
4. Розділ VII Статуту ООН: примус існує
4.1. Логіка Розділу VII
• Ст. 39 — встановлення факту загрози миру, порушення миру або акту агресії.
• Ст. 41 — заходи без застосування сили (санкції, розрив відносин).
• Ст. 42 — застосування збройної сили, якщо заходи ст. 41 є недостатніми.
Стаття 42 Статуту ООН
Якщо Рада Безпеки вважатиме, що заходи, передбачені в статті 41, можуть виявитися недостатніми або вже виявилися недостатніми, вона має повноваження вжити такі дії повітряними, морськими або сухопутними силами, які виявляться необхідними для підтримки або відновлення міжнародного миру й безпеки.
Факт недостатності заходів ст. 41 щодо рф є очевидним:
санкції не зупинили агресію, війна триває.
5. Як обійти вето рф у Раді Безпеки ООН
5.1. Процедурні рішення (ст. 27 Статуту ООН)
• Вето не застосовується до процедурних питань.
• Через процедурні рішення можна:
• передавати питання до ГА ООН;
• ініціювати спеціальні механізми.
5.2. Резолюція ГА ООН «Єдність заради миру» (1950)
Механізм:
• якщо РБ ООН заблокована вето постійного члена,
• Генеральна Асамблея може:
• скликати надзвичайну сесію,
• рекомендувати колективні заходи, включно з використанням сили.
Саме за цією формулою:
• діяли в Кореї,
• застосовували примус у низці криз холодної війни.
5.3. Колективна самооборона (ст. 51 Статуту ООН)
• Україна реалізує невід’ємне право на самооборону.
• Інші держави мають право:
• надавати військову допомогу,
• діяти колективно без окремого мандату РБ ООН, поки РБ паралізована.
6. Позиція США: не політика, а закон
Американське законодавство закріпило:
• рф — держава-агресор;
• окуповані території — частина України;
• заборону визнання будь-яких змін кордонів силою;
• обов’язок підтримки відновлення територіальної цілісності України.
Жоден президент США:
не має права укласти угоду, що суперечить законам Конгресу;
• не може легалізувати агресію навіть політичною заявою.
7. ЄДИНА ПРАВОВА ФОРМУЛА ЗАВЕРШЕННЯ ВІЙНИ
1. Встановлений факт агресії (вже визнаний).
2. Застосування Розділу VII Статуту ООН:
• або через РБ ООН,
• або через ГА ООН за формулою «Єдність заради миру».
3. Реалізація права колективної самооборони (ст. 51).
4. Безумовне виведення російських військ.
5. Відновлення міжнародно визнаних кордонів України.
6. Гарантії безпеки після, а не замість відновлення суверенітету.
7. Міжнародна відповідальність агресора.
ФІНАЛЬНИЙ ВИСНОВОК
• ООН має механізм примусу — це прямо передбачено Статутом.
• Вето рф не є абсолютним юридичним блокатором.
• Право на боці України вже повністю сформульоване.
• Питання не в «нових мирних планах», а в приведенні в дію чинних норм міжнародного права.
«Це не політична декларація. Це архітектура міжнародного правопорядку, яку або застосовують — або визнають його смерть», — резюмує М. Голомша.
LEGAL FORMULA FOR RESOLVING russia’s AGGRESSION
(People, the page's views in our audience have already exceeded 8 million in 28 days) To stop any manipulations and no one has the desire to be led astray)
(Constitution of Ukraine, UN Charter, international law, U.S. legislation)
1. Referendum on territories: a constitutional prohibition
Constitution of Ukraine:
• Article 2 — The territory of Ukraine is indivisible and inviolable.
• Article 73 — Any change to the territory of Ukraine may be decided exclusively by a nationwide referendum.
Key limitation:
• Law of Ukraine «On the Legal Regime of Martial Law» — prohibits any referendums during wartime.
• Legal positions of the Constitutional Court of Ukraine — a referendum cannot legitimize the consequences of aggression, occupation, or external coercion.
Criminal-law assessment:
• Article 110 of the Criminal Code of Ukraine — encroachment upon territorial integrity.
• Article 109 of the Criminal Code of Ukraine — actions aimed at the violent overthrow of the constitutional order.
Even raising the question of territorial alienation during war is unconstitutional.
2. «Peace arrangements» based on the aggressor’s demands are legally null and void
UN Charter:
• Article 2(4) — an absolute prohibition on the use of force.
• Article 2(3) — peaceful settlement may not violate sovereignty.
• Jus cogens — prohibition on acquiring territory through aggression.
Any agreement that:
• entrenches occupation,
• provides for renunciation of territory,
• rewards the aggressor
is legally null and void regardless of the signatories.
3. UN General Assembly resolutions: a legitimate legal basis
UNGA resolutions on Ukraine:
• qualify russia as a state aggressor;
• reaffirm Ukraine’s territorial integrity, including Crimea;
• demand the immediate cessation of aggression and withdrawal of troops.
Although it is often claimed that UNGA resolutions are formally non-binding, they:
constitute an authoritative interpretation of the UN Charter;
• shape international legal order and practice;
• create a legal basis for collective action.
4. Chapter VII of the UN Charter: coercion does exist
4.1. The logic of Chapter VII
• Article 39 — determination of a threat to the peace, breach of the peace, or act of aggression.
• Article 41 — measures not involving the use of force (sanctions, severance of relations).
• Article 42 — use of armed force if Article 41 measures are inadequate.
Article 42 of the UN Charter
If the Security Council considers that measures provided for in Article 41 would be inadequate or have proved to be inadequate, it may take such action by air, sea, or land forces as may be necessary to maintain or restore international peace and security.
The insufficiency of Article 41 measures with respect to russia is evident:
sanctions have not stopped the aggression; the war continues.
5. How to bypass russia’s veto in the UN Security Council
5.1. Procedural decisions (Article 27 of the UN Charter)
• The veto does not apply to procedural matters.
• Through procedural decisions it is possible to:
• refer matters to the UN General Assembly;
• initiate special mechanisms.
5.2. UNGA Resolution «Uniting for Peace» (1950)
Mechanism:
• if the Security Council is blocked by the veto of a permanent member,
• the General Assembly may:
• convene an emergency special session;
• recommend collective measures, including the use of force.
This formula was applied:
• in Korea;
• in a number of Cold War crises involving coercive measures.
5.3. Collective self-defense (Article 51 of the UN Charter)
• Ukraine exercises its inherent right of self-defense.
• Other states have the right to:
• provide military assistance;
• act collectively without a separate Security Council mandate while the Council is paralyzed.
6. The U.S. position: law, not politics
U.S. legislation has закреплено:
• russia is a state aggressor;
• occupied territories are part of Ukraine;
• a prohibition on recognizing any changes of borders by force;
• an obligation to support the restoration of Ukraine’s territorial integrity.
No U.S. president:
• may conclude an agreement that contradicts Acts of Congress;
• may legitimize aggression even by a political statement.
7. THE ONLY LEGAL FORMULA FOR ENDING THE WAR
1. An established fact of aggression (already recognized).
2. Application of Chapter VII of the UN Charter:
• either through the UN Security Council,
• or through the UN General Assembly under «Uniting for Peace.»
3. Exercise of the right to collective self-defense (Article 51).
4. Unconditional withdrawal of russian troops.
5. Restoration of Ukraine’s internationally recognized borders.
6. Security guarantees after, not instead of, restoration of sovereignty.
7. International responsibility of the aggressor.
FINAL CONCLUSION
• The UN does have a coercive mechanism — it is explicitly provided by the Charter.
• russia’s veto is not an absolute legal blocker.
• Law is already fully on Ukraine’s side.
• The issue is not «new peace plans,» but the enforcement of existing norms of international law.
This is not a political declaration.
It is the architecture of the international legal order — either it is applied, or its death is acknowledged.
