«Героями не народжуються – ними стають» — у Приморську чоловік врятував відпочивальника однієї з баз відпочинку, який рибалив у морі під час шторму
Місце для подвигу є в житті кожного. Є люди, яким на долю жодного разу не припало врятувати когось, є люди, які волею випадковості опинилися у потрібному місці, у потрібний час, не спасували перед обставинами і подарували друге життя тому, хто цього потребував…. А є й такі, для яких порятунок людей – вчинок з «рецидивом». Мова йде про Олександра Безверхого.
25 травня цього року для охоронця бази відпочинку «Сонячна» у Приморську Олександра Васильовича Безверхого розпочався як завжди. Близько 19:00, здійснюючи плановий обхід території, він помітив дрейфуючий човен в акваторії Азовського моря. Шосте чуття підказувало, що необхідна допомога ймовірним постраждалим . Придивившись, Олександр помітив людину поблизу човна, яка тоне. Одже – зволікати не було часу. Чоловік взяв човен, необхідні речі та відправився на порятунок. За двісті метрів від берега на зустріч йому плив один із рибалок, який знаходився у плавзасобі на момент початку шторму. Він повідомив Олександру, що самотужки зможе дібратися до берега, а от другий пасажир човна потребує термінової допомоги.
Додавши швидкості, охоронець в лічені хвилини опинився поруч з постраждалим, який на момент прибуття рятівника вже був без свідомості. На поверхні води його утримувала лише мотузка, яка оперізувала човен. Ймовірно, втрачаючи свідомість, чоловік випадково зачепився за неї.
Високі хвилі, дрейфуючий човен, постраждалий без свідомості – все це могло не тільки спантеличити будь-кого, а й налякати та викликати панічний стан. Будь-кого, та не Олександра Безверхого. Герой зняв з себе водолазку, одним рукавом прив’язав чолов’ягу до своєї руки, а іншим обв’язав його повністю. В такий спосіб Олександру вдалося доставити постраждалого на берег. Очевидці викликали медиків, і вже через лічені хвилини лікарі, надавши кваліфіковану допомогу, госпіталізували його до місцевої лікарні.
Переконавшись, що врятований у безпеці, Олександр знову повернувся в море. На той момент, човен рибалок вже віднесло за декілька кілометрів від берега. Шторм не зупинив героя і він зміг наздогнати плавзасіб і доставити його на суходіл. Свій вчинок пояснює просто: «Я гадав, що у човні могли залишитися документи постраждалих, речі, які необхідні цим людям. Адже, одразу забрати і човен і чоловіка через сильний вітер, хвилі та брак часу, який вже вимірювався секундами – не було можливим».
На разі життю врятованого нічого не загрожує і він перебуває вдома. Ним виявився 66-річний житель Токмаку Олександр Яценко, відпочивальник бази відпочинку, яка знаходиться неподалік «Сонячної». Він разом з зятем Юрієм, вирішили вийти в море наловити риби. Як стверджують самі учасники пригоди – риболовлею ніколи на професійному рівні не займалися, а в такий спосіб вирішили трохи урізноманітнити свій відпочинок. Врятований стверджує, що аби не вчасна допомога Олександра Чоловіки щиро дякують Олександрові Васильовичу за порятунок та обіцяють наступного разу не повторювати таких прикрих помилок і дослухатися до штормових попереджень рятувальників.
Такі історію дають надію на те, що світ, дійсно, не без добрих людей, які ризикуючи власним життям завжди готові прийти на допомогу. Це не тільки професійні рятувальники, медики та поліцейські. Це – звичайні пересічні громадяни, з якими ми щодня їдемо у громадському транспорті, зустрічаємо їх під час прогулянок, чи знаходимось в черзі у магазині. Зовні ніколи не скажеш, чого варта людина, адже красномовніше будь-яких слів за неї говорять вчинки. Деколи ризиковані, відчайдушні, ті, на які йдеш за покликом серця, а вже потім – розуму.
Героями не народжують – це факт. Ми, запорізькі рятувальники пишаємося кожним, кому довелося врятувати життя ближнього. Олександр Безверхий – це зразковий приклад для багатьох поколінь, втілення мужності, сили духу та безмежного милосердя.
Нагадаємо, що у 2009 року завдяки сміливим та рішучим діям Олександра Безверхого троє рибалок можуть святкувати другий день народження. Той день 4 травня, герой пам’ятатиме завжди. Тоді, під час чергування як і цього разу, чоловік побачив, що за 200 метрів від берега двоє людей кличуть на допомогу. Не вагаючись почав діяти. “Я розумів, що потрібно знайти човен. Бо самотужки витягти потопаючих на берег з такої відстані буде досить важко і довго”, – розповідає Олександр. Серед прив’язаних човнів трапився один вільний, але без весел, шукати які просто не було часу. Олександр роздягнувся і поплив на порятунок, штовхаючи човен перед собою. Допливши до потопаючих, Олександр заліз у човен і затягнув одного чоловіка. Разом затянули й другого. Він знаходився метрів за 5 і вже зовсім вибився з сил. Опинившись у човні, чоловік втратив свідомість. Зірвавши дерев’яний настил, Олександр почав гребти ним до берега. Один з врятованих сказав, що далі у воді ще двоє чоловіків. Виявилося, що вчотирьох вони вийшли в море порибалити. Човен перевернувся, а температура води в морі на той час складала десь 10-12 градусів. Намагалися виплисти, але навряд чи б їм це вдалося, якщо б не підоспів Олександр. Підвівшись у весь зріст, він побачив ще одного чоловіка метрів за 300 від човна. Діставшись до місця події, він зрозумів, що у воді лише одна людина. Чоловік сказав, що четвертий рибалка потонув. Товариш тримав його на воді скільки міг, але той помер у нього на руках від переохолодження. Олександр не зміг затягнути третього врятованого у човен, бо той був дуже важкий. Тому чоловік ухопився за борт, а Олександр що є сили наліг на весла.
На березі вже чекала карета швидкої і врятованих госпіталізували до міської лікарні. “Більше я їх не бачив, – розповідає Олександр Безверхий, – знаю тільки, що вони живі. Незабаром, їх відпустили з лікарні додому. Шкода, що не вдалося врятувати четвертого”, – з сумом згадує герой.
