Гендерні стереотипи в суспільстві і медіа: журналісти важливі
Що таке гендерні стереотипи, чому вони небезпечні і чи завжди ми можемо їх ідентифікувати? Як не поширювати ці стереотипи у журналістській діяльності? Запорізькі медійники в рамках он-лайн медіа-кав’ярні обговорили сучасні виклики для українського суспільства, які виникають через хибне сприйняття гендерної складової, і отримали від експертів конкретні поради, як не припуститися помилок щодо цього у своїй фаховій діяльності.
Зустріч онлайн відбулася в межах проєкту Волинського прес-клубу «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується у партнерстві з Гендерним центром, Незалежною громадською мережею прес-клубів України та за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews. Партнером-організатором заходу стала ЗОО НСЖУ.
Спікерки Наталія Тарасенко, гендерна експертка, тренерка з гендерних питань, голова ГО «Паритет» (Житомир),Марина Довбиш, експертка з гендерного моніторингу регіональних медіа (Запоріжжя) та Богдана Стельмах, координаторка Волинського прес-клубу, керівниця проекту «Гендерночутивий простір сучасної журналістики» (Луцьк) навели приклади найбільш поширених помилок, яких припускаються журналісти, коли не усвідомлено артикулюють гендерні питання. Зокрема, йшлося про стереотипи пов’язані з виконанням професійних та сімейних ролей, сфер діяльності жінок і чоловіків, їхньої зовнішності, тощо. Також експертки надали конкретні поради, як уникати таких помилок. І найголовніше, закликали медійників активно долучатися до формування у суспільстві належної гендерної складової. А мова, в першу чергу, про рівні права жінок і чоловіків і рівні можливості їх реалізовувати.
Окрім загальних питань, торкнулися і конкретних ситуацій. Зокрема, запорізька журналістка-фрілансерка Віталіна Московцева, яка пише для різних місцевих видань, поділилась власними роздумами щодо викривленого сприйняття гендерної складової у культурному просторі і його впливу на суспільство.
– Багато років стежачи за репертуаром запорізьких театрів, помічаю одну й ту саму тенденцію. Режисерам-чоловікам дуже подобається зображувати жінок повіями. І якщо вони не роздягають їх перед глядачами, то, принаймні, вимагають пластикою, усією поведінкою відповідати образу повій. Одного разу, розмовляючи про виставу за п’єсою “Дульсінея Тобоська” з директором театру, я вказала на це, оскільки такий підхід категорично суперечив ідеї та драматичному матеріалу. Дульсінея – повія за професією, але не за своєю суттю. Навпаки, вона здатна на глибоке, майже святе кохання! На що почула у відповідь, просто в очі, приблизно таке: “Так це життєва правда, усі жінки повії”. – відмітила пані Віталіна.- Саме під таким кутом зображуються жіночі персонажі у виставах запорізького Театру молоді “Розпусник” (хоча там це, певною мірою, виправдано), у виставі “Танго” за Мрожеком (абсолютно невиправдано), в деяких інших. На мій погляд, багатьом чоловікам (не лише режисерам і драматургам) ПОДОБАЄТЬСЯ вважати жінок від природи розпусними. Ця думка їх тішить, виправдовує власні неподобства, власну чоловічу розпусту (котра негативною не вважається і на сцені потворно й відверто не зображується), свою невірність, а також дає їм, підозрюю, елементарну фізичну насолоду.
Експертки визнали цей кейс проявом сексизму. Тут же пригадали гучну історію заступника голови Запорізької обласної ради Владислава Марченка . Називаючи жінок повіями через начебто звабливий одяг у спорт-залі, а потім просячи вибачення і називаючи чоловіків світлофорами – заступник голови Запорізької облради і відповідальний за гендерну політику Владислав Марченко таким чином не лише ретранслював стереотипне сприйняття ролей жінок і чоловіків у суспільстві, а й сексизм.
Учасники заходу зійшлися на думці, що, на жаль, негативний вплив гендерних стереотипів на суспільство не обмежується самими морально-етичними втратами. Почасти вони призводять і до матеріальних: у жінок за різним дослідженнями заробітна плата за одну і ту ж саму роботу на 16%-23% нижча, ніж у чоловіків, жінкам важче зробити кар’єру, пробитися на керівні посади і в органи управління, тощо. А на ділі, як підтверджують фахівці, вони жодним чином у фахових питаннях не поступаються чоловікам і почати виконують свою роботу навіть краще і у більших обсягах. А найгірше те, що гендерні стереотипи почасти стають причиною насилля в родинах: морального, психологічного, фізичного, економічного.
Саме медійникам, на думку учасників заходу, належить реально вплинути на процес трансформації гендерних стереотипів у суспільстві. Основним інструментом для них має стати самоосвіта у цій царині.
Так, головна редакторка газети «Запорізька правда» Наталя Зворигіна розповіла, що завдяки навчанню у гендерній школі проекту «Гендерночутивий простір сучасної журналістики» Волинського прес-клубу, вона здобула необхідні знання і… сміливість їх застосувати. Коли в одному із судових процесів, які вона веде за відродження очолюваного нею єдиного у Запорізькій області українськомовного видання регіонального рівня із 103(!)-річною історією, адвокат опонуючої сторони ( представник Запорізької обласної ради) Олександр Неткал дозволив собі принизити її гідність, мотивуючи свій вчинок саме тим, що він чоловік, отже має право ТАК себе поводити, пані Наталя подала на нього скаргу до Ради адвокатів Запорізької області і її дисциплінарної комісії.
- Цей чоловік дозволив собі принизити мене як особистість і як жінку. Такі випадки ще не поодинокі у нашому суспільстві. Але вони мають бути засуджені і викорінені, – зазначила Наталя Зворигіна.- І ми, журналісти, маємо очолити цей рух. Журналісти важливі, бо не тільки привертають увагу своєї аудиторії, але й подають приклад, як діяти.
Прес-центр ЗОО НСЖУ
