Усі жирні кислоти, корисні для забезпечення високої продуктивності корів, містяться у різних кількостях у звичайних кормових інгредієнтах. Наприклад, пальмова олія має високий уміст пальмітинової кислоти, ріпакова олія ‒ олеїнової, а насіння льону та райграс ‒ відносно високий уміст ліноленової кислоти, пише журнал The Ukrainian Farmer.
Однак незахищені жири/олії можуть утворювати плівку в рубці, котра фізично покриває корм і запобігає його розщепленню бактеріями, що знижує перетравність клітковини.
Деякі ненасичені жирні кислоти у цих жирах/оліях можуть бути токсичними для певних видів бактерій рубця. Зменшення популяції мікроорганізмів знижує перетравність клітковини, погіршує функції рубця й конверсії корму.
Ненасичені жирні кислоти в рубці піддаються інтенсивній біогідрогенізації та перетворюються на насичені. У результаті жири, що надходять із рубця в нижчі відділи травного каналу, складаються приблизно з 1/3 пальмітинової й 2/3 стеаринової кислот. Однак у процесі біогідрогенізації ненасичені жирні кислоти можуть перетворюватися на окремі трансжирні кислоти, що знижують уміст жиру в молоці.
Також ненасичені жирні кислоти можуть зв’язувати в рубці мінерали, наприклад кальцій і магній, зменшуючи їхню доступність для росту бактерій і забезпечення нормального функціонування рубця (скорочення м’язів).
Тому жири потрібно вводити у раціон корови у формах, що дозволяють доставити окремі жирні кислоти в тонкий кишківник (саме тут відбувається їх засвоєння) без змін і без негативного впливу на роботу мікроорганізмів рубця.
