Учасники рибної галузі заявляють про правову невизначеність, суперечності між державними органами та ризики втрати водних об’єктів, попри виконання бізнесом усіх зобов’язань.
Сергій Дуднік , Володимир Матущак та Сергій Горбаченко
Під час ефіру член Робочої групи з розвитку рибного господарства при об'єднаному Міністерстві, оператор СТРГ «Білоцерківське нижнє водосховище» (Київська область) Сергій Горбаченко заявив, що держава не хоче захищати суб’єкти господарювання.
Своєю чергою адвокат, представник спільноти «Клуб Осмислених Дій» Сергій Дуднік зазначив:
«Це лише погіршує ситуацію, адже режим СТРГ передбачає процес зариблення, вирощування риби, укріплення берегів, а також охорону та підгодівлю риби. Той, хто зариблює водойму, тобто господар або представник СТРГ, розраховує на певний обсяг улову та його вагу і робить усе, щоб досягти поставленої мети. Коли ж правила гри змінюються, фактично руйнується весь процес: риба не виростає до належних розмірів і не набирає необхідної ваги. Усе це впливає на обсяги вилову, який згодом потрапляє на ринок», — сказав він.
Крім того, С. Горбаченко наголосив, що підприємства аквакультури також мають право звертатися до Європейського суду з прав людини для захисту своїх прав як суб’єктів господарювання.
Своєю чергою член Робочої групи з розвитку рибного господарства при об'єднаному Міністерстві економіки, екології та продовольчих програм, оператор СТРГ «Северинівський став» (Вінницька область) Володимир Матущак зазначив:
«Люди взяли гідротехнічні споруди у приватну власність, приватизувавши їх відповідно до положень і законів, що діяли наприкінці 1990-х — на початку 2000-х років. Сьогодні прокуратура не ставить під сумнів саму приватизацію гідротехнічних споруд. Проте бізнес не може повноцінно користуватися цими об’єктами.
Усю цю проблематику створив не бізнес, а різні державні інституції. Наприклад, Держводагентство погоджує договори оренди, а Держрибагентство — рибогосподарські режими, про які, своєю чергою, повідомляє Держводагентство. Однак через кілька років Держводагентство на ті самі водні об’єкти укладає інші договори. Чи є це дисонансом, чи провокацією, коли суб’єктів господарювання фактично змушують іти до суду та з’ясовувати стосунки, створені двома державними установами? Це абсурд.
Скоріше за все, окремі посадовці просто не відповідають своїм посадам, тому й виникають подібні ситуації. Саме через це підприємства СТРГ перебувають у критичному стані. Крім того, в аквакультурі також почали вилучати водні об’єкти.
Якщо людина ухиляється від сплати податків — це питання компетенції відповідних контролюючих органів. Якщо ж орендар сумлінно сплачує орендну плату, то навіщо забирати водойму? У чому тоді полягає суть позову?" — резюмував В. Матущак.
