Після Зборівського договору 1649 року зіткнулися інтереси Війська Запорозького, Речі Посполитої та Кримського царства. Тож москва не пробачила кримським татарам планів знищити її разом із союзниками у XVII столітті.
московська ідея полягає в тому, щоб дискредитувати кримську державу
Про це під час ефіру на i-ua.tv заявив автор енциклопедії «Військо Запорозьке» Сергій Коваленко.
«У березні 1651 року відбулася славетна вінницька оборона, коли Іван Богун вперше продемонстрував свій полководницький хист оперативного рівня. Які ж події передували вінницькій обороні?
Все відбулося після Зборівського договору від 1649 року між Військом Запорозьким та Річчю Посполитою, де гарантом та примушувачем до миру був кримський цар. Хоча кримське військо взяло участь на боці України у Зборівській битві, тобто було союзником Війська Запорозького", — каже дослідник.
За його словами вийшло так, що кожна з цих трьох сторін мала свої інтереси. При цьому вони кардинально відрізнялися від інтересів інших сторін.
«Зокрема, інтерес Речі Посполитої був у тому, щоб Військо Запорозьке повністю знищили, Тобто щоб його не стало. Інтерес Війська Запорозького — не дати себе знищити та подалі посунути Річ Посполиту. Адже у Богдана Хмельницького була ідея, щоб Військо Запорозьке було аж по Віслу.
І тут під Зборовом військо Речі Посполитої зазнало катастрофи. Король польський фактично опинився в полоні, тож як цим можна було не скористатися?", — підкреслює дослідник.
На його думку, була і третя сторона — Кримське царство. Воно хотіло, щоб Військо Запорозьке залишилося, але щоб воно було не занадто могутнім. Адже якщо воно значно підсилиться, то не потребуватиме допомоги Кримського царства у вигляді походів. А Річ Посполита платила йому щорічну данину.
«Саме тому Кримське царство було за збереження статусу-кво. Тобто хай усе лишається так, як до Зборівської битви. А якщо ні, то тоді б Кримське царство разом із Річчю Посполитою знищило б Військо Запорозьке.
Гетьман Богдан Хмельницький був змушений з цим погодитися. Адже розклад по силах був би таким, що Війську Запорозькому настав би кінець.
Тож переможцем у цій битві було Кримське царство, а дві інші сторони залишилися незадоволеними. Річ Посполита не змогла знищити Військо Запорозьке, яке, у свою чергу, не змогло відсунути свої межі ще далі.
Бахчисарай усе прорахував. Тоді у кримського царя була ідея, що після примирення Війська Запорозького та Речі Посполитої вони всі втрьох підуть на москву та знищать її. Саме тому москва не може це простити кримським татарам. Саме тому московити їх так послідовно знищують, щоб їхнього сліду не залишилося в історії", — каже дослідник.
За його словами, кримська наука недостатньо потужна, щоб показати всі ці історії. А українська історіографія теж підігрує московським наративам. московська ж ідея полягає в тому, щоб дискредитувати кримську державу та показувати їх хижаками.
«На жаль, багато істориків на це повелися. І навіть цілі письменницькі школи роздмухували неправдиву інформацію про кримців на догоду москві», — каже С. Коваленко.
Він підкреслив, що в України немає вічних ворогів або друзів. В України є вічні інтереси.
«Вони полягають у тому, щоб мати свою державність, у якій ми будемо жити зі своїми ідеалами», — резюмує дослідник.
